“Якби мені повернути зір, то я б ще сів на велосипеда”, - Іван Грижинець, 90 років.

Іван Михайлович Грижинець народився 12 вересня 1929 року в с. Вільхівці. Тож, нещодавно відсвяткував ювілей - 90 років -  без 10 років століття.

Іван Грижинець був четвертою і останньою дитиною у батьківській сім’ї, де було троє хлопчиків і одна дівчинка. Його батько ще перед народженням сина виїхав до Канади на заробітки, де пропрацював  8 років, а про народження свого сина навіть не здогадувався. В далекому закордонні працював на шахті, де добували золото.

Іван Михайлович розповідає: “Батько повертався восени, ми про його приїзд навіть не знали, ломили якраз тоді милай на Долині,  та й чуємо їде фіра, а на ній хтось так заспівав голосно, а я почув та кажу мамі: “Мамо, співає, не знає, щоб прийшов нам помогти милай ломити”. 

Тоді мама мене відправила додому, щоб я пригнав корову з теличкою на Долину.  Вийшов я на вулицю, а мені люди кажуть: “Іди-іди Іванку, бо нянько прийшов із Канади”. Тай я побіг щодуху, мені вже 8 років тоді було. 

Я прибігаю додому, а наше подвір’я повне народу. Прихожу, став біля батька, а він питає мене: “Чий ти?”, -  я нічого не кажу.

-  Чий ти, - я мовчу.

 Він знову питає: “Чий ти?”

 -  Чий я ? Та я буду ваш, як ви мене тут так розпитуєте, -  та коли мене обняв та почав цілувати…

 Я взяв теличку і корову і погнав на Долину до матері, як вона і просила. Прихожу і кажу до мами: 

• Мамо, няньо (батько) прийшов,

•  Та може ти комусь дав чужому ключі від хати, та ще нас обкрадуть?

•  Ні мамо, бо у нас повно на подвір’ї  народу, - то точно батько.

З того часу батько вже був вдома, а малий Іванко пішов до школи і закінчив 8-річку. Потім працював на вузькоколійній залізниці провідником пасажирського потяга “Усть-Чорна - Тересва”.   3 роки відслужив у армії у Хабаровському краї на російсько-китайському кордоні.  

Коли прийшов з армії,  мама вирішила женити сина:

•  Іванку треба би ся женити, бо я вже не молода і неваловшна.  

Майбутня дружина Івана Грижинця була з с. Ракове, дуже роботяща, за що і посватали парубку дівчину.  Разом вони прожили 55 років та народили 4-х дітей: 3 доньки та 1 сина. Вже 10 років Іван Грижинець - удівець, та тішиться дітьми, внуками, яких у нього семеро та дев’ятьма  правнуками.

Однак, найбільше шани невістці: “Невістку май хвалю, бо вона все у порозі”.

Все своє життя Іван Михайлович пропрацював ланковим у колгоспі, він відповідав за певну територію колгоспної землі та техніки. М’ясо  Іван Михайлович не вживає, харчується довгожитель овочами фруктами та молокопродуктами.

Вже 5 років, як  Іван Михайлович втратив зір, та  відчуває себе бадьоро, бо ще завзято жартує: “Якби мені повернути зір, то я б ще сів на велосипеда”.