90-річна Ганна Чонка розповіла простий і доступний секрет довголіття
Ми розпочали нову, гарну традицію - вітати старожилів з ювілеєм. Тож сьогодні, голова Вільховецької ОТГ - Михайло Цірик, заступник голови - Василь Цірик та начальник управління освіти, сім’ї, молоді і спорту - Михайло Габор завітали до Ганни Юріївни Чонка, аби привітати з 90-річчям.
25 березня 1929 року, в с. Теребля, Тячівського району в селянській робітничій сім’ї народилася Ганна Юріївна Чонка (Ленгер). Їх було 2 сестри у батьків. У Тереблі вчилася 6 років в угорській початковій, народній школі. Вчителі наполягли продовжити навчання у м. Тячеві, бо маленнька Ганна дуже любила вчитися і вчилася на відмінно.
В 13 років пішла до міської школи, куди вмовила піти вчитися і свою подругу Магдалину, бо ходити самій до школи з Тереблі до Тячева було страшно: “Ми ходили туди, через річку Тереблю пливли чайкою до Руського Поля, а звідти до Тячева ми йшли пішки, зимою в сніги. Після війни взуття ніякого не було. Поки дійду, то ноги такі мокрі, що аж шкіра морщиться”.
Так провчилася Ганна в Тячівській школі 1 рік. Жила дівчинка у вчительки-емігрантки, яка не мала дітей. Вчителька була строгою, але дівча їй сподобалося одразу: Вона підійшла до мене і питає: “Як тебе звати?” А я перелякалася, оторопіла, бо всі казали, що вона дуже сувора, то я не сміло відповідаю: “Ганна”.
- Ти Ганно прийдеш до мене жити, - сказала вчителька. Так і жила в неї Ганна безкоштовно.
Після закінчення навчання в Тячеві Ганна пішла вчитися у педагогічне училище в м. Хуст, де одразу здала іспит. Після іспиту, екзаменатор вийшов і сказав: “Ленгер - ви вже студентка”. Навчання давалося юній дівчині дуже легко, більше того, воно притягувало її.
В Хусті Ганна вчилася в педучилищі 4 роки на денній формі навчання. “Роки були дуже важкі, - розказує вона, - Нам - студентам давали талони на хліб, а хліб був чорним-чорним. Це був повоєнний час, опухлі від голоду люди сиділи на вулиці і часто ми той чорний хліб не доносили додому, вони виривали від нас хліб. Але то не страшно, бо нам з дому батьки давали “милайний” (кукурудзяний) хліб”. Стипендія була 36 російських рублів, цим коштом Ганна могла одягнутися.
Після закінчення Хустського педучилища перед Ганною відкривалися нові перспективи - саме в той час відкрився Ужгородський університет. Однак дівчина не думала продовжувати навчання в університеті, планувала піти працювати, бо батько помер, сестра вийшла заміж, а вона хотіла допомогти матері, якій в той час було не легко. На що мати Ганни сказала: “Ні - ти повинна вчитися”.
Ганна все ж пішла на роботу - працювати вчителем російської мови та літератури у Вільховецьку школу, де пропрацювала 42 роки. Але паралельно вступила до університету на заочну форму навчання. Саме тут у школі Ганна і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. У 1951 році у 21-річному віці вийшла заміж за молодого вільховецького педагога Михайла Чонку. У шлюбі вони прожили 53 роки в любові і повазі одне до одного. Михайло останні роки хворів ревматизмом, йому було важко ходити на роботу, для цього він використовував милиці. Тому зимою, Ганна вставала ранком, і поки селяни ще спали, прокидала сніг, аби чоловік міг піти до школи. Чоловік Ганни Юріївни помер на 72 році життя. Разом подружжя виховало 2-х дочок: Віру і Магдалину, які теж працюють вчителями. “Він дуже добре виховав доньок, - згадує Ганна Юріївна, - вони його дуже слухалися”.
-Головне для мене в житті було дати своїм дітям освіту. Я казала, що буду гризти землю, але мої діти повинні мати освіту, і всі мої діти мають вищу освіту, - каже Ганна Чонка.
- В чому ж секрет Вашого довголіття, - запитала я.
- Це моя робота,- каже Ганна Юріївна та додає, - Я погано себе почуваю зимою, коли не можу робити. Для мене робота і моя сім’я - це те, заради чого я живу.
Ганна Чонка має город, та сама його обробляє. Окрім того, жінка цікавиться політикою і завжди в курсі останніх новин країни. Вона має ясний розум та не дивлячись на роки зберегла жіночий шарм і любов до життя.
Такі люди, як Ганна Чонка надихають жити, любити життя і не пропускати жодного моменту, аби бути щасливими. Тож нехай жага до життя підтримує здоров’я і Ваш бадьорий дух Ганно Юріївно!
