A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Вільховецька громада
Закарпатська область, Тячівський район

Відповіді на запитання батьків щодо інклюзивної освіти

Дата: 30.09.2019 11:49
Кількість переглядів: 125

 

Діти з якими особливостями можуть навчатись в інклюзивному класі?

 

Протипоказань немає. Це можуть бути діти з дитячим церебральним паралічем, із синдромом Дауна, з аутизмом, із генетичними захворюваннями, з легкою розумовою відсталістю, з порушеннями слуху, зору, мовлення. Для всіх є спеціальні освітні програми.

 

Чи всі діти в інклюзивному класі займаються за спрощеною програмою?

 

Ні. Для дітей з особливими освітніми потребами Міністерство освіти і науки розробило спеціальну програму відповідно до рівня їхнього розвитку та певних психофізичних особливостей. Говорити, що вона складніша чи простіша, некоректно: програма враховує всі риси розвитку дитини. Попередньо фахівці вивчають усі особливості конкретної дитини з інвалідністю, яка навчатиметься в класі.

 

Хто і де навчатиме вчителів працювати з дітьми з особливими освітніми потребами?

 

Педагоги проходять курси підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти. Інклюзивна освіта – це окрема дисципліна. Зараз у педагогічних вишах викладають базові курси про особливості дітей. Крім того, є безліч семінарів і майстер-класів для вчителів і вихователів, що дозволяють зрозуміти організацію навчального процесу в інклюзивному класі.

 

Як діти з особливими освітніми потребами потрапляють до інклюзивних класів?

 

Перш ніж піти до загальноосвітньої школи, вони відвідують підготовчу групу раз на тиждень протягом декількох місяців. Тоді відбувається перше знайомство з дітьми, батьками й учителями, і 1 вересня їм буде легше адаптуватись до навчального середовища та людей. Найважливіше до початку навчання налагодити контакт із батьками, які не розуміють інклюзії та бояться її.

 

Чому батьки здорових дітей бояться?

 

Причина в незнанні. Можливо, вони ніколи не спілкувались із дітьми з особливими освітніми потребами й мало про них знають. Батьки починають прораховувати й аналізувати, які виклики та загрози можуть бути в інклюзивному навчанні для їхніх дітей. Натомість, самі діти з нормальним розвитком реагують на дітей з інвалідністю зовсім інакше. Якщо їм щось не зрозуміло, вони просто підходять і з’ясовують це, запитуючи прямо: «а чому так?», «а що сталося?». Діти стараються йти на контакт і допомагати.

 

 

Чому важливо, щоб усі діти навчалися разом?

 

А чому діти з особливими освітніми потребами не мали б навчатись з іншими? Що в них не так? Вони мають таке саме право на освіту. До того ж, вони можуть навчити нас і толерантного ставлення, і любові до ближнього. Молодому поколінню часто закидають відсутність належної поваги до старших. Проте формування цієї риси починається змалку, коли діти перебувають в одному середовищі та вчаться допомагати одне одному. Інклюзія створює сприятливе середовище і для дітей з особливими освітніми потребами, і для здорових.

 

Чи можуть діти з особливими освітніми потребами завдати шкоди здоровим?

 

Шкоди одне одному можуть завдати будь-які діти. Немає такого класу, де б діти не чубилися, де б вони чогось не зламали. Потрібно враховувати індивідуальні особливості кожного. Наприклад, дитина не розмовляє. Щоб висловити своє невдоволення, якщо їй щось заважає чи болить, вона може когось відштовхнути – можливо, це єдиний метод спілкування для неї. Якщо дитина щось кинула, це аж ніяк не означає, що вона агресивна: можливо, вона просто демонструє своє небажання бавитись. Дитина може специфічно реагувати на занадто сильний шум на перерві, якщо не звикла до нього. Проте не всі розуміють таку поведінку. Через брак знань дорослі сприймають її одразу як загрозливу для себе та своїх дітей.

 

Поведінка дітей з особливими освітніми потребами змінюється через інклюзію?

 

Над цим працюють педагоги: вчать дітей поведінки в колективі, дотримання шкільних правил та дисципліни. Але особливості цих дітей потрібно враховувати. Щось, до чого дитина не звикла, може викликати в неї плач або голосний крик. Їжа або запах у їдальні може їй не сподобатись, й вона відмовиться туди заходити. Якщо дитина не розуміє завдання або воно для неї занадто складне, вона може висловити незадоволення, а якщо перевтомилась чи занадто довго була в класі, може потребувати усамітнення. Тому важливо, щоб у школі були ресурсні кімнати, де дитина може позайматись із психологом, а потім повернутись до класу.

 

Як можуть допомогти дорослі?         

 

У новому середовищі дітям з особливими освітніми потребами потрібен певний час, щоб адаптуватись, запам’ятати, де туалет, а де їдальня. Щоб допомогти, вчитель повинен якомога краще знати особливості дитини, тому батькам слід розповідати про неї якнайдокладніше. Тоді він знатиме, що, наприклад, варто дати дитині навушники, коли занадто шумно, або знайти їй додаткове заняття, коли вона занадто активна – наприклад, доручити витерти дошку чи роздати зошити.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь