Перший місяць “Нової української школи” - враження дітей, вчителів та батьків від освітньої реформи.

Минув перший освітній місяць в українських школах. Цей навчальний рік, не тільки для першокласників, але і для вчителів  став справжнім ноу-хау, адже за державною освітньою реформою впроваджена “Нова українська школа”. 12 років навчання замість 11-ти, відтепер клас - це освітнє середовище, тут немає перших і останніх - тут є команда, бо парти розташовані по колу, носити за собою ранець до школи не потрібно, а урок української мови вмить може перетворитися на співанку чи руханку. Та найбільше першачкам до вподоби великий “телевізор” - саме так вони називають мультимедійний комплекс, який і співає, і розмовляє, і розважає малечу.

Вимоги до знань за “Новою українською школою” не змінилися. В кінці першого класу учень повинен читати 30 слів за хвилину, вміти додавати та віднімати до сотні. Змінилася тільки форма навчання, тепер  багато залежить від творчості вчителя.

Всі вчителі перших класів пройшли нову курсову перепідготовку, тож до виконання реформи готові. Вчителька першого Б-класу  Тамара Чонка, на уроці з дітьми, крутиться як білка в колесі, та й зізнається: для того, щоб урок був цікавим, нерідко приходиться вдома сидіти майже до світанку, аби підготуватися до звичайного уроку “Нової української школи”: “Хоч урок триває лише 35 хвилин,треба багато рухатися. Дітям звичайно так цікавіше. Ми ліпимо, малюємо, співаємо, граємо, тощо. Зараз головне наше завдання - подружитися”.

Директор Вільховецької ЗОШ 1-3 ступенів, Михайло Дьордяй розповідає, що нова реформа покликана налагодити партнерські відносини між вчителем і учнем: “Це раніше було строго: вчитель - учень. Зараз, коли я захожу в клас, то всі діти зі мною вітаються за руку. Це сучасна школа партнерства, учень і вчитель - це друзі, це партнери”.

Голова Вільховецької ОТГ - Михайло Цірик знає питання Нової школи з технічного боку. Для того, аби реформа була реформою не тільки на аркуші, але і в реальності, і першого вересня першокласники змогли б вже сидіти не в класі, а в справжньому освітньому середовищі, підготовча робота почалася ще з початку літа: “Всі школи Вільховецької громади отримали новий твердий інвентар та дидактичні матеріали. Ми вклали кошти 50% на 50% з державою, аби забезпечити готовність до “Нової української школи”. Для того, щоб уникнути черг при закупівлях, чекаючи державну субвенцію, ми виділили власні кошти. Тому ще в червні були оплачені всі меблі для наших шкіл”.

Загалом на території Вільховецької громади працює 6 закладів загально-середньої освіти. До “Нової української школи” цьогоріч вступило 217 учнів, а це 12 класів.

На сьогодні, найбільша проблема “Нової української школи” в тому, що діти не забезпечені паперовими підручниками, проблема в їх ліцензуванні, а отже не локальна, а всеукраїнська, та вже в жовтні 2018-го її обіцяють вирішити. Тож, поки малеча чекає на нові підручники, вчителі використовують електронні посібники, або ж роздруківки.

Новий освітній простір передбачає створення у школі 8 навчальних осередків: навчально-пізнавальної діяльності (з партами/столами);  змінні тематичні осередки (дошки/фліпчарти/стенди для діаграм з ключовими ідеями); для гри (інвентар для настільних та рухливих ігор); художньо-творчої діяльності; куточок живої природи для проведення дослідів (пророщення зерна, догляд за рослинами, акваріум); відпочинку (з килимом для сидіння та гри, пуфами, подушками); дитяча класна бібліотека та осередок вчителя. Деякі з них ще знаходяться у стані дооснащення.

У кожної реформи є свої переваги і свої недоліки, але добре, коли переваг все ж більше. Батьки першокласників, у свою чергу, відзначають: однозначно, дітям цікавіше і вони з охотою йдуть до школи.

• У мене двоє дітей-школярів, і найбільша різниця в тому, що мій молодший син має неабияке бажання ходити до школи,  і вдома легше, бо не потрібно робити домашню роботу, все залишається в школі, - каже Тетяна Марич.

• Як на мою думку зміна є, дитина охоче сприймає школу, дітям набридла стара школа. Урок проходить у формі гри - це цікавіше. Навіть розташування парт, набагато краще, бо нема перших і останніх. Тут кожна дитина відчуває себе особливою, - зазначає мама першокласника, Мар’яна Бенца.

Звичайно, батьки очікують від освітньої реформи освітніх результатів, та попри все кажуть, що й самі б не проти ходити, в свій час, до такої школи, де серйозні вчителі були б друзями,  клас був би затишним, а уроки - цікавими.